Ці слова Шарля де Костера та його героя Тіля Віленшпіґеля є класичною формулою помсти. Помста існувала здавна. Деревляни помстилися князю Ігорю. Княгиня Ольга помстилася деревлянам за смерть чоловіка. Роди Монтеккі та Капулетті вже не знали, що спричинило їхню ворожнечу, але продовжували смертельно ворогувати. Жертвою цієї ворожнечі стали юні закохані — Ромео й Джульєтта. Ланцюгова реакція помсти є нескінченною. У світі існує багато речей, які можуть заподіяти смерть коханій людині. Є події, які важко пережити. Помста — гостра. Вона вражає і жертву, і месника, пов'язуючи їх назавжди, й смерть чи зникнення одного не означає припинення страждань іншого. До жаги помсти неможливо пристосуватися. Не дарма на Сході кажуть: якщо ти вирішив мститися, краще готуй одразу дві труни. Наслідки помсти, заподіяної імпульсивно, у стані афекту, мають силу вибуху. Але ж і дрібна помста, взаємні "шпильки", можливо дотепні, дуже швидко виходять з-під контролю. Для багатьох людей це перетворюється на якийсь спорт — правила, система ударів у відповідь. Життя стає пеклом, і вже ніхто не розбере — хто перший почав. Переможців у цій ситуації бути не може. На початку XX століття психоаналітики встановили, що потреба в помсті пов'язана з бажанням людини керувати своїм життям. Коли це неможливо, месник здатний завдати тяжких поранень навіть самому собі — аби докорити людині, якій треба помститися. Страшна руйнівна сила помсти є несумісною з гуманною особистістю. Помста не має сенсу. Але скільки ж людей, як граф Монте-Крісто, будує своє життя на помсті! Сьогодні в агресивному світі людина не може вижити без відповідної агресивної реакції. Ще в біблійні часи християнська релігія пропонувала зійти зі шляху помсти, вибачити одне одному велике і мале зло і жити в злагоді. Але людство все ще йде цим шляхом, живучи за правилом давніх часів: око за око, зуб за зуб. Наслідком зруйнування веж Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку літаками а терористами стала нова війна в Афганістані — вбиті й покалічені невинні люди. Нескінченне зло може зруйнувати всю нашу планету, про яку ще Юрій Гагарін казав: "Бережіть нашу Землю, вона така маленька!" Мабуть, треба піднестися високо — у самий космос, над собою, над людством, щоб побачити Землю і відчути те, що відчув наш перший космонавт. Люди повинні відмовитися від бажання руйнувати. Важливо стати вищим за самого себе, переступити через страшні почуття і наважитися жити без зла. Треба навчитися прощати. Є навіть така наука, яка розроблена психологами Нью Ейдж — наука прощення. Нехай той, хто не знає, як це зробити, просто дуже забажає цього. Тисячі людей щороку вирушають до Єрусалиму "на прощу" — це знак усвідомлення гріха і бажання очиститися. Бог простить всіх, хто покаявся. То ж треба й самому простити. Усміхнутися. Почати жити знову. І бути щасливим.
