Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських гетьманів. Заслугою гетьмана-емігранта була написана ним угода з козацтвом, що в історії одержала назву першої Конституції української держави. Пилип Орлик — послідовний борець за ідею незалежності України, однодумець Івана Мазепи, якому імпонувала висока освіченість генерального писаря (освіту отримав у Києво — Могилянському колегіумі). Із Карлом XII був укладений договір, за яким Україна відходила під шведську протекцію. Орлик поновив стосунки з кримським ханом. З 1718 року, після смерті Карла XII, гетьман вимушений був виїхати до Німеччини. Перебуваючи в Західній Європі, він засилає листи до різних королів, підбурюючи їх проти Москви, нагадуючи про поневолений край український. Далі були Франція, Туреччина, Греція. їде до кримського хана, звідти посилає великого листа до Запорізької Січі. Дорікає запорожцям, що вони знову, поховавши кошового Костя Гордієнка, піддалися московській державі. Знову спалахує війна між Туреччиною й Росією, і Пилип Орлик покладає на неї сподівання. Але даремно. У 1740 році укладено новий Білогородський мир між обома державами. Про Україну в ньому не йшлося. Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року десь у тодішніх турецьких володіннях, проживши бурхливих сімдесят літ. Цей гетьман лишив по собі поетичну й публіцистичну спадщину. Знав не тільки українську, а й латинську, давньогрецьку, французьку, німецьку, шведську, польську, російську мови. У наш час воскресають забуті й зневажені сторінки історії України, науковці повертають уславлені імена славетних діячів минулого. Звичайно, зрозуміти мотиви тих чи інших вчинків гетьманів з висот третього тисячоліття дуже важко. Але знання їх діянь збагачує нас, застерігає від повторення помилок.
