Осика — дерево з колоноподібним стовбуром, зеленою або зелено-сіруватою корою, округлим листям на довгих сплюснутих черешках. Тичинкові квітки зібрані у темно-сірі колоски. У маточних суцвіттях зав'язується дрібне, жовтувато-біле чи сірувате насіння, яке за один-три місяці втрачає схожість. Дерево іноді сягає 35 метрів заввишки. Віковічний шелест осики Кожне дерево має свої, властиві тільки йому ознаки. Дуб вважається кремезним, могутнім, міцним; берізка — білокорою красунею; верба — золотокосим символом України; клен — широколистим легінем. А от до завжди тремтячого деревця осики ставлення людей неоднозначне. Вони то милуються зеленуватим колоноподібним прямим стовбуром, міцним лапатим гіллям із тремтливим жорстким листям, білуватим з одного боку, а то переказують з вуст в уста таку легенду про незвичайне дерево. Коли Ісуса переслідували посіпаки, він хотів сховатися під осикою. Але листя виказало Спасителя. Через це і мусить тепер дерево тремтіти все життя. Але й позитивне ставлення до осики збереглося. Є народне повір'я ще з часів раннього християнства, що осиковий хрест захищає людину від нечистої сили. Прислухаючись до шелесту осики, пізнаємо сокровенні таїни довкілля.
