Коли ми вивчаємо різні українські обряди до різних свят, вражає їх велика кількість, розмаїття й насиченість різними дійствами. Наприклад, весняні свята стосувалися найперше птахів, котрі першими поверталися з вирію. Далі відомі обряди, пов'язані із закликанням весни (22 березня). Про цей день існує багато цікавих легенд та переказів. Першими прилітають у рідні краї жайворонки. Цих благовісників весни особливо шанували в Україні. До перших весняних благовісників також належать журавлі та лелеки. Та все ж лелеки користувалися найбільшою шаною. Ці птахи вважалися боголюбними, бо селилися поруч із людськими житлами. Дітвора, помітивши журавлиний ключ, кидала додолу червоного пояса, приспівуючи: «Колесом, колесом, над червоним поясом!» Вірили, що птахи, зробивши кілька кругів, далі не полетять. Напередодні або рано вранці матері готували «жайворонків» та «голубків» і віддавали дітям. Печиво виносили в сад і підвішували до дерев, дарували сусідам, ходили селом, високо піднявши над головою й закликаючи весну. А ще колись в Україні, особливо в містах, був звичай випускати на Благовіщення пташок. Городяни спеціально для цього купляли кліточки з пернатими та, повернувшись із церковної відправи, випускали їх на волю. Звичай нагадував про святий дар свободи. А селяни цього дня виганяли з хат котів, спускали собак та виводили худобу, «щоб чули весну й старалися самі про себе дбати».
