Хотілося б розпочати такими словами: «Без роду нема народу». Бо чим сильніший рід, тим сильніші всі разом — народ. Пам'ять про свій родовід — це важливий момент у збереженні національних і моральних традицій. Зараз уже мало знають про те, що в давнину було за обов'язок знати поіменно свій рід до сьомого коліна. Останнім часом усе більше людей цікавляться своїм родовим корінням, і це радує, бо таким чином будуть зміцнюватися стосунки і в сім'ї, і з далекими родичами, частішими стануть зустрічі в родинному колі. Добре, що тепер відроджується традиція пам'ятати про свій рід, і пам'ять про нього передавати наступному поколінню. Мені вдалося дізнатися про свій рід тільки до четвертого коліна, та попереду ще велике й цікаве дослідження, коли треба буде звертатися до архівів. Народна мудрість стверджує, що хто відцурався мови й рідних традицій, той може знехтувати й синівським обов'язком перед батьками. Таких безбатченків у незалежній Україні стає все менше, якою б мовою вони не розмовляли.
