Твір на тему Незабутній і невмирущий Володимир Івасюк
Умирають співці — пісні залишаються. Інколи трапляється, що ім'я автора губиться серед віків, а пісня живе — стає народною. Люди приймають те, що їм близьке, що хвилює душу і серце. Поет і композитор Володимир Івасюк прожив коротке життя — йому було лише тридцять років, коли загинув за нез'ясованих обставин. Лікар за професією (закінчив Львівський медичний інститут). За покликанням — пісняр. У досить короткий проміжок часу створив близько сорока пісень на слова сучасних йому поетів, видав кілька пісенних збірок. Писав не лише музику, а й слова. "Я піду в далекі гори", "Два перстені", "Пісня буде поміж нас" — це повністю його пісні: і слова, і музика В. Івасюка. Про пісню "Водограй" хочеться сказати окремо. Вона мені дуже близька, хоч і написана вже давно. Як на мій погляд, це не просто пісня — це художня розповідь про чудовий край: Карпати! Котить хвилі наш Черемош, А куди — не знає, Поміж гори в світ широкий Тече, не вертає. Хто був у Карпатах, той зрозуміє моє захоплення цим краєм. Я була у Прикарпатті, в м. Яремчі, бачила річку Прут, печери Олекси Довбуша. Була біля водограю і не могла не співати: "Подивись, як сіру скелю б'є вода іскриста..." Саме тут, у Яремчі, знімався телефільм "Червона рута" — про це нам розповіли місцеві жителі. І як було не згадати незабутнього і невмирущого Івасюка, його пісні, що живуть і нині, радують душі багатьох. Пісня "Червона рута" дала назву не лише телефільмові — з 1989 року в Україні проходить щорічний всеукраїнський фестиваль сучасної української пісні і музики "Червона рута". Таланти не вмирають — вони живуть в піснях. І В. Івасюк — серед нас.
