Наша пісня, наша дума Пісня і праця - великі дві сили! / І. Франко, "Пісня і праця" / Пісня! Споконвіку живе вона в Україні, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. Вона супроводжує людей все життя - від колиски до могили, бо немає такої події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. Материнська колискова, ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, врешті - пісня-голосіння над померлим. Вона, як і доля народу, виростала на черствому хлібі історичних подій. Цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров'ю на своїй землі, Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невольницьким плачем. (Ліна Костенко, "Маруся Чурай"). Не завжди ми знаємо авторів пісень - багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті легендами. Співучою душею України була Маруся Чурай, складені нею пісні співали закохані, але й козакам деякі її пісні були потрібні так само, як шаблі чи хоругви. А скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух наших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! Пісні-думи зберегли для нас, нащадків, пам'ять про славні подвиги і героїзм захисників Вітчизни. Про наші битви на папері голо Лише в піснях вогонь отой пашить... (Ліна Костенко) Оспівують пісні та думи героїзм і лицарство відомих історичних осіб: Кривоноса, Богуна, Хмельницького, Супруна, Сірка, Палія та інших - і маловідомих козаків. Але пам'ятаємо ми і філософські пісні Г. Сковороди і "Журбу" Л. Глібова. А якими прекрасними піснями рясніє "Наталка Полтавка" Котляревського! У цьому першому українському драматичному творі вони постають засобом характеристики і самохарактеристики героїв. Кожна пісня - це вже характер. Були й інші пісні. "Реве та стогне Дніпр широкий", - співаємо ми й сьогодні. Реве! Пророкує загибель усьому злому, окрилює зневірених, кличе до бою за правду і добро. Важко переоцінити роль пісні і в період Великої Вітчизняної війни. Вже в перші дні стала військовим гімном українців "Клятва" М. Бажана: В нас клятва єдина І воля єдина. Єдиний в нас клич і порив. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою німецьких катів! Не вмирала і лірична пісня, що нагадувала воякам про мирне життя, про кохання і рідну домівку, які треба захищати - і згадка про них додавала сили. Лилася пісня зі сцени, де виступали агітбригади, співалася на привалах під час короткого відпочинку, нагадувала про те найдорожче, за що не шкода і вмерти. Сурмачами в поході, бардами Перемоги були Малишко і Сосюра. Їхні пісні несли бійці з собою в серці, як вишиваний рушник у річмішку. І в мирні часи пісня поруч з нами. По радіо можна почути багато прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність нашої Батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови. Але знову звучать і пісні про кохання, про мрії, про все те, що хвилює нас - молодих і старих. Звісно, у кожного покоління свої пісні, бо кожні мають власні проблеми. Але, беззаперечно, у кожної пісні повинна бути душа - інші придатні хіба що для танців. У нашої пісні душа українська. Й історія нашої пісні заслуговує на пошану, як історія самого народу. Тож бережімо голос нашої душі!
