Національний одяг — це мистецтво, що тісно пов'язане з побутом народу, його звичаями, традиціями. Наш народ зберіг національний одяг як символ, його він проніс через усі віковічні страждання й лихоліття. Національний одяг, мова, віра та звичаї — усе це надійний захист від занепаду духовності. Національне українське вбрання сягає сивої давнини часів Київської Русі. Будь-яка деталь вбрання пов'язана з вишивками, мереживом. Усе це свідчить про художній смак наших жінок, їхню майстерність, що передається від покоління до покоління. Багатство національного одягу виявляється в розмаїтті кольорів та в мистецьких формах. Низки червоного намиста й кілька барвистих стрічок завершують прекрасний одяг українських дівчат. Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок, що виплітався з різного зілля від весни до осені. Усього в українському віночку має бути 20 квіток, і кожна з них є цілителем і оберегом. У національному одязі — перевага білого кольору, спокійні барви прикрас та відсутність зайвої оздоби, збережене почуття міри. Найскладніше та найяскравіше народне вбрання гуцулів. Кептарі, короткі свитки-гуні, що їх носять наопашки, створюють неповторний образ. Тут же і яскраві кольорові тканини та високомистецькі речі. Гуцули на Закарпатті ще добре зберегли культурну традицію свого народу на відміну інших регіонів України. Та все ж таки з плином часу, мені здається, Україна буде відроджувати народні традиції в сучасному вигляді.
