Я переконана, що мова неодмінно відображає життя, бо вона є частиною самого життя. Без мови неможливе ні спілкування, ні мислення, а значить неможлива й будь-яка діяльність. Отож мова є відображенням життя. Свідченням цього є зміни, які спостерігаються у розвитку мови. Відживає якесь явище (наприклад, колгоспи, радгоспи тощо), і зникають із сучасної мови відповідні слова. Натомість з'являються інші, які називають нові явища або людей: консалтинг, дилер, брокер тощо. Якісь є запозиченими, як, наприклад наведені, а якісь свої. Внаслідок існування живої розмовної мови виникають сленгові слова або форми: "автівка", "до метра" тощо. Але це свідчить про те, що українська мова стала невід'ємною частиною сучасного життя, відображенням тих суспільних процесів, які відбуваються нині. Адже мова завжди відображала й політичні, і суспільні реалії, про що свідчить "філологічна" п'єса М. Куліша "Мина Мазайло". Йшлося про "українізацію" 20-х років XX століття, коли українська мова, дозволена офіційно, змушена була виборювати для себе простір у спілкуванні, адже велика кількість людей внаслідок численних заборон та й просто за інерцією суспільного існування користувалася більше російською мовою. Отож п'єса відбиває важливі риси життя тогочасного суспільства. Мова і сьогодні відображає життя суспільства. Заполітизованість його відбилася у зміщенні словесних найменувань навіть звичних понять. Так люди, народ частіше стали іменуватися запозиченим словом "електорат", бо являють собою цінність саме як виборці. І таких прикладів чимало. Усе це свідчить про те, що мова — це й справді відображення життя.
