Попереду ще шість років навчання, та я вже, здається, зробив свій життєвий вибір: хочу бути екологом. Слово «екологія» ми чуємо як мінімум разів десять на день. Мама казала, що коли вона вчилася в школі, то це слово було для неї новим, бо тоді ще не було Чорнобильської аварії на атомній станції, ще не були побудовані сумнівної якості танкери для перевезення нафти. Та я помітив і таке: від того, що часто говорять про екологію, особливих змін не спостерігається, продовжують забруднюватися водоймища різними промисловими відходами, тисячами тонн виробляється побутовий пластик, який не розкладається в землі. А штучні продукти? Можна було б наводити безліч прикладів. Свій фах еколога я вбачаю в рішучих діях. Я сподіваюся, що ми будемо тим поколінням, яке небагато говоритиме, а більше діятиме, і діятиме рішуче. Принципова різниця полягатиме в нашій активній життєвій позиції. Нашою метою буде врятувати світ. Ми об'єднаємо свої зусилля, ми відкрито будемо говорити про те, щоб можновладці підтримували наші зусилля й ухвалювали різкі й однозначні закони, де не було б навіть натяку на те, що його в якійсь частині можна порушити й уникнути покарання. Назвіть мені хоч одне підприємство, яке б у наш час закрили через викид шкідливих відходів у річку. Ми будемо стукати в усі двері, на нашу думку будуть зважати, приймаючи важливі рішення щодо довкілля. Мені приємно, що вже зараз у мене є однодумці, тому ми разом готуємося до активного й плідного дорослого життя, а обраний нами фах допоможе здійснитися нашим мріям.
