Серед усіх музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був тонким ліриком, геніальним композитором, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, ідеями, зранена нещастями і переживаннями душа. ...Спокійно хлюпочеться море, воно тихе, тільки хвильки, наче рибки граються з берегом. Ніжно звучить музика, але де-не-де вже відчуваються насторожливі звуки. Вони наперед говорять про негоду, що наближається. Спочатку тихо, а далі все сильніше рокочуть вони. І ось вже буря. Затьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Великі лавини злітають вгору, вдаряються о каміння і розлітаються тисячами краплинок. Море розгнівалось, воно не може протистояти стихії. Громовий гуркіт чується у музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить чарівна мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу людини та звучать затихаючі тривожні звуки. У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих почуттів людини з темними силами людської душі, із сірою буденністю.
