Письменників, творчістю яких я захоплююсь, багато. Із світової літератури це Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Камю, Е. М. Ремарк, серед поетів, звичайно, О. Пушкін, А. Ахматова, П. Верлен. Про світову літературу можна багато говорити. Та звернімося до нашої, української. Із захопленням читаю О. Гончара, О. Довженка, сподобався мені твір І. Багряного "Тигролови", защеміло серце, коли читала "Марію" У. Самчука. Серед наших українських поетів мої улюблені - Леся Українка, Олександр Олесь та Ліна Костенко. Творчість саме цих поетів мені до душі, особливо відгукується серце на вірші Ліни Костенко. Та з усієї української літератури із найбільшим задоволенням я читаю Остапа Вишню. Майже щодня його оповідання я перечитую, особливо коли хочу позбавитися поганого настрою. Гумор в його творах добрий і не простий - із натяком, повчальний. Я захоплююсь оптимізмом Остапа Вишні. Моє захоплення посилилось після того, як я прочитала його біографію. Цькування наприкінці 1920-х, арешт у 1933-му, вирок — розстріл, який потім замінили на 10 років таборів... Усе це він пройшов і витримав, хоча й був період тяжкої депресії. І Остап Вишня не втратив гумору, а продовжив писати у своєму жанрі. Читаю твори Остапа Вишні і насолоджуюся. Яка мова! Так і лине тобі в душу, зігріває серце оте рідне українське слово. Його "Зенітку" та "Мисливські усмішки" повік не забудеш. Дотепний гумор, любов до природи й до всього, що нас оточує, просто зачаровує. Остап Вишня полюбляв ходити на полювання. Та, як згадує його дружина, він був "не убойним" мисливцем і повертався з полювання здебільшого без трофеїв. Ті походи були лише спілкуванням із природою, з дикими звірами і надихали його на подальшу творчість. Любов Остапа Вишні до людей можна порівняти хіба що з батьківською. З якою шаною він згадує своїх рідних, односельців ("Якби моя бабуся встали", "Моя автобіографія")! Любов до Батьківщини, до українського народу та водночас занепокоєння деякими його "національними" рисами вдало передано у творах "Чукрен" і "Чукраїнці", у яких легко можна впізнати ментальність нашого народу. Оте "якби ж знаття", "якось воно буде", "забув", "спізнивсь" актуальне і сьогодні. По-доброму висміює Остап Вишня лінощі, недалекоглядність, байдужість — риси, характерні для "чухраїнців". Погодьтеся, нам є над чим працювати! Твори Остапа Вишні навчають людяності, оптимізму, дбайливого ставлення до природи, виховують в нас любов до Батьківщини, змушують замислитись над тими чи іншими проблемами, недоліками, з усмішкою долати труднощі в житті. Виникає почуття гордості за народ, у літературі якого є такий письменник, як Остап Вишня!
