Я вчусь уже в п'ятому класі, але свій перший урок і досі пам'ятаю. Коли я вперше зайшов у свій клас, все там було мені дивно. Велика чорна дошка на стіні, шматки білої крейди, учителька, яка розсадила нас по партах та почала щось говорити, не пам'ятаю, що саме. Пам'ятаю також, як я вперше дістав зошит та почав виводити ручкою свої перші каракулі. Я ніяк не міг навчитися писати рівні літери, вони в мене то лягали спочивати, то зростали до непомірної висоти. Біля мене сидів хлопчик, який уже вмів писати, у нього все виходило гарно та красиво. Я зрозумів, що так не зможу, і поклав ручку на парту, але вчителька дуже сердито на мене подивилась, і я мусив узяти ручку й продовжувати писати. Пролунав дзвоник, мій перший у житті урок закінчився, і я вибіг на вулицю. Мені казали, що під час перерви можна бігати та стрибати досхочу. Погода була гарна, як зараз кажуть — "класна". Таким мені й запам'ятався мій перший урок.
