Колись ми з мамою гостювали у бабусі, яка живе в селі Піскуватому. Одного лютневого дня, поливаючи кімнатні квіти, я побачила дівчат і хлопців, які бігали, гралися і жартували на вулиці. На моє запитання бабуся відповіла: "Сьогодні ж Масляна почалася!" Я попросила її розказати про це, бо бабусині оповіді завжди цікаво слухати. 1 вона розказала про Масляну ось що. Широко відома зараз Масляна, на яку печуть млинці,— насправді це проводи російської зими. Але ми, українці, Масляну святкуємо інакше. Основною стравою Масляної (Маслениці) є вареники з сиром, які вживають з маслом або сметаною. "Взагалі, — продовжувала бабуся, — Масляна вважається жіночим святом, хоч участь у ньому можуть брати і чоловіки". У понеділок збиралися жінки в гурти і відзначали початок Масляної, у вівторок вони знову сходилися, влаштовували всілякі забави і сценки-вистави. У середу та четвер із жартами і сміхом вони обходили хати, де пригощались варениками з сиром і ще горілкою. "Але найцікавіше, — підморгнула мені бабуся, — відзначали останній день Масляної — Сиропусну неділю. Люди розважалися, наїдалися і пили досхочу, бо потім починався суворий Великий Піст. Того ж дня знайомі та родичі просили вибачення за образи і йшли "заїдати і запивати" нанесені одне одному прикрощі. Звичайно, їли вареники з сиром, тому й казали: "Вареники доведуть, що й хліба не дадуть". А вже ввечері готувалися до приходу Великого Посту. Так завершувався останній день Масляної". Людям було жаль прощатися з радісними днями, тому вигадали примовку: "Масляна, Масляна, яка ж ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту — одна". "Але нічого вже не поробиш. — "Не завжди котові Масляна", — закінчила розповідь бабуся.
