Самою природою передбачений незримий зв'язок між матір'ю і дитиною. Коли новонароджене немовля заплаче вночі, мати відчуває це і просипається навіть з глибокого сну. Коли хвилюється мати, починає плакати дитина в колисці. Прихід нової людини на світ — велика подія для кожної родини. Тому віками складалися уявлення про те, як захистити дитину від негативних впливів, оберегти її спокійний сон. Перед тим, як вперше покласти новонародженого до колиски, спочатку клали туди кота, щоб дитина краще спала. До речі, кіт — часто головний персонаж колискових пісень. Його просили ходити тихо, не будити дитину, колихати її. Ніколи не виливали після заходу сонця надвір купелі, а пелюшки вивішували надворі тільки через рік після народження дитини. Цим оберігали маля, щоб не хворіло. Увечері, перед сном, обов'язково замітали хату, щоб по ній ходили ангели. Якщо траплялося уві сні дитинка закричала, то вважали, що це її ангели дражнять. Якщо сонна дитина засміялася — це ангели забавляють її. Оберегом дитячого сну завжди була і колискова пісня. Лагідним спокійним мотивом мати не тільки заколисувала дитя. Вона вкладала в слова пісні особливий зміст, свої побажання про долю дитини. Кожній матері хочеться, щоб її діти були найщасливіші, найгарнішими в світі. Типовими є ці побажання у колискових. "Ой, ну, люлі, дитя, спать" та "Ой ти, коте, коточок". У першій мати вкладає три квітки: одну сонливу, другу дрімливу, третю щасливу, щоб дитя спало, щастя-долю мало в добру годину. Схожі побажання і в другій колисковій. Мати, яка співає її, просить у долі для дитини не тільки доброго сну і щастя. їй хочеться, щоб у голівоньці був добрий розум, кісточки росли, щоб здоров'ячко було у сердечку і говорушечки у роточку, у ніженьках ходусеньки. Звичайно, якщо дасть все це доля дитині, то буде вона розумною і здоровою, щасливою і веселою. А для матері немає більшої втіхи, ніж гарне дитя.
