Людина і рідний край Ми тут зросли, нам тут співали Розмріяні ліси й поля; Ми тут жили і тут вмирали. Це наша батьківська земля. / П. Карманський / Задумаймося... Досить тісний зв'язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе. Для кожного з нас найсвятішими є слова: мати, батьківщина. Адже батьківщина, на мою думку, - це не тільки наша країна, а й рідна домівка, і те місце, де народився, виріс, де вперше почув лагідну мамину колискову, де минули найкращі роки твого життя, де ти вперше познайомився з історією своєї вулиці, міста, краю, де призвичаївся до культурної спадщини і свято бережеш її. Але в житті не завжди буває так, як цього хочеш. Бо життя прожити - не поле перейти. Воно постійно вносить свої корективи. І хто знає, як складеться життя у майбутньому. Але я переконаний, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рідного краю має бути завжди з тобою. Мені здається, що мандрівка в минуле, до рідних батьківських стежинок - це не мода і не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов'язком.
