Крокую лісовою стежкою, милуючись незвичайністю природи. Ось стоять столітні велетні дуби, розкинули своє лапате розложисте гілля. Вітер-пустун перебирає листя, утворюючи хвилеподібний шум. Навкруги виструнчилися нарядні берізки, похитують довгими косами, наче запрошують до розмови про свою білостовбурову красу. Дикі кислиці та груші пропонують відвідати виплекані сонечком щедрі плоди. А ондечки виграють густим багрянцем китиці горобини. Дізнайся-но, чи будуть люті морози цієї зими? Тріпоче безперестанку полохлива осика неспокійним листям; візерунчасті ясени та розлогі клени ведуть між собою спокійну розмову. Чудово влітку у лісі! Якими пахощами сповнене повітря! Дихаєш — і не надихаєшся. Не намилуєшся красою лісових дерев.
