Улітку я завітав до дідуся, який живе в селі на Київщині. Дідова хата розташована на кінці села, біля самого лісу. Навіть на городі росте декілька невеличких смерек. Дід заборонив мені ходити в ліс без дорослих, але якась невідома сила тягнула мене туди. Мені дуже подобалась невеличка галявина, де росли берези та вільхи. Сідав під високим дубом та слухав пташині співи. Мої улюблені дерева — це берези. Я можу милуватися хоч цілий день на їх білі стовбури та гілляки. Білі дерева та зелене листя — це незабутнє видовище. Літо закінчилось. З великим сумом я покинув це мальовниче місце. Коли ще я потраплю сюди, коли знов побачу ліс, а в ньому — свої улюблені берези?
