У дагестанському місті Каспійську є дивовижний парк, який тягнеться уздовж моря на кілометр. Запитаєте, чим цей парк відрізняється від інших? Відповім. Він виріс на колишній пустці, де навіть бур'ян не ріс. Сонцю було тут привільно і воно розпікало пісок, каміння, випалювало все, що можна було випалити. Приїжджих відпочити в цьому місті зазвичай замало: це, власне, не курортне місто, проте воно добре пристосоване для життя. Рівні чисті вулиці, чудово сплановані. Гостю міста практично неможливо заблукати серед невисоких веселих будинків. Усі дороги Каспійська ведуть до багатого ринку, куди з'їжджаються торгувати жителі різних куточків Дагестану. Коли мером Каспійська став Магомед Халілов — шановна в місті людина, він вирішив здійснити свою давню мрію: створити на місці пустки вздовж моря парк, який би став своєрідною візитною карткою Каспійська. До роботи було залучено інженерів-меліораторів, геодезистів, ландшафтних дизайнерів, ботаніків, представників багатьох інших професій. Перед тим, як висадити дерева, було збудовано унікальну зрошувальну систему: гармати-водомети, спеціально виготовлені для цього. Обертаючись навколо своєї осі, гармати-водомети ділянку за ділянкою зрошують територію парка. При цьому вони вистрілюють водяними струменями під потрібним кутом, і вода рясним дощем спрямовується зверху униз. Завдяки такому інженерному рішенню вдалося подолати посуху на всій території парку. За сорок років тут виросли реліктові сосни, туї, блакитні ялинки. Є й листяні дерева. Доріжки вимощено кольоровою плиткою, а в центрі парка — розкішний фонтан з басейном. Звідси до моря рукою кинути, а місцеві хлопці віддають перевагу басейну і в спеку купаються саме тут. А які квітники на території парку! Словом, диво. У спекотну годину гіркуватий запах розігрітої хвої змішується здиханням моря. Справжній земний рай. Парк увічнив ім'я свого засновника — Магомеда Халілова, якого, на жаль, уже немає серед живих. Парк імені Халілова чомусь уподобали коти. їх тут сила-силенна — на кожній ділянці свої господарі. Ось ідеш алеєю і бачиш, як поважно іде за вами кіт, який виник раптово, немов з-під землі. Рудий, пухнастий. Він деякий час супроводжує вас. Потім зникає так само раптово, як і з'явився. Буквально тієї самої миті з'являється чорний кіт. Відбувається те ж саме. А далі — сірі коти чи кішки, із сірими, білими, рудими та чорними плямами. Чисто білих котів чомусь немає. І кожен супроводжує вас своєю ділянкою. Відвідувачі парку говорять, що тут мешкають десятки котів. Усі вони красені, розумники. А ось бродячих собак у парк нізащо не впустять. Те, що коти супроводжують відпочиваючих, недивно: відвідувачі парку годують пухнастих улюбленців. А ще у котів є справжні друзі. Це — рибалки. Повертаючись з риболовлі, вони обов'язково проходять повз парк, завчасно готують частування — ласощі, дрібну рибку. Ми теж, відпочиваючи в Каспійську, стали на деякий час опікунами одного з котів. Люди казали, що в парку ім. Халілова оселилися й їжаки. їх можна побачити десь ближче до вечора або рано-вранці. Але скільки ми не намагалися зустріти колючу істоту, нічого в нас не вийшло. Що ж, сподіваємося, наступного року нам пощастить і ми зустрінемося з місцевими їжачками.
