Кожен з нас на власному досвіді знає, як приємно мати справу з людиною веселою, дотепною, здатною бачити смішне навіть у серйозному, ставитися з гумором до власних невдач. Існує навіть Орден Посмішки, який присуджують діти письменникам, чиї твори вчать життєрадісності, бадьорості духу. Сміятися, звичайно ж, корисно (але не на уроках під час пояснення нового матеріалу вчителем), сміх допомагає краще за будь-який засіб налагодженню стосунків між людьми. Сміх, викликаний вдалим жартом, свідчить про інтелігентність людини. Адже зрозуміти розумний дотеп, посміятися з нього вміє далеко не кожний. Про таку людину кажуть: у нього немає почуття гумору. І це сприймається оточуючими як серйозний недолік, рівнозначний, може, низькому інтелектуальному рівню. Адже почуття гумору — одне із складових розуму. Допоможуть нам розвинути це корисне і таке необхідне в житті почуття гумору твори І. Нечуя-Левицького, Остапа Вишні, Віктора Лагози — справжніх майстрів гострого пера.
