Стільки вже сказано, написано, знято про війну. І скільки ще необхідно сказати, написати, зняти, щоб людство нарешті припинило всі війни? В. В. Верещагін, найвідоміший російський художник-баталіст другої половини XIX ст., вірив у те, що мистецтво, живопис, відтворюючи життя в його жорстоких подробицях, зможе врятувати світ від тотального винищення. "Одні, — писав Верещагін, — поширюють ідеї миру своїм захоплюючим могутнім словом, інші виставляють на захист її різні аргументи, релігійні, економічні та інші, а я проповідую те ж саме за допомогою фарб". Як офіцер, він брав участь в усіх воєнних діях, які проводила російська армія, — в Середній Азії, на Балканах, в Японії. Воєнні події цікавили Верещагіна не з боку стратегії чи тактики битви, а як суспільно-політичне явище, в умовах якого живе, трудиться, страждає або торжествує народ кожної із ворогуючих сторін. Роботи художника — це не тільки зображення епізодів бойових дій, але й широке узагальнення роздумів художника про антилюдську сутність війни. Під час поїздки в Туркестан в 1867—1868 роках Верещагіну довелося бути не просто очевидцем, а й учасником воєнних дій між російськими військами і загонами бухарського еміра. Все, очевидцем чого він був, що сам пережив і відчув, художник правдиво відобразив у своїй знаменитій туркестанській серії. Остання картина серії — "Апофеоз війни" — вразила мене найбільше. Конкретно-історичний факт — у XIV столітті Тамерлан, жорстокий завойовник, на знак своєї могутності споруджував піраміди із людських черепів — Верещагін тлумачить як загальнолюдську трагедію. Закінчилася війна — і ось її страшний результат: гора черепів серед спаленої пустелі. Зловісно кружляє над нею вороння. На задньому плані бачимо залишки зруйнованого міста. Піраміда на передньому плані полотна вражає. Яскраве сонце висвічує западини навіки сліпих очей та ротів, що трагічно мовчать. Підсумок війни завжди один — смерть, трагедія, загибель, руйнування. Це — основна думка картини. Недарма на її рамі художник розміщує напис: "Присвячується усім великим завойовникам, минулим, теперішнім, майбутнім". Не треба більше ні слів, ні фільмів, нічого, щоб розповісти про війну. У будь-якій війні є лише переможені: і ті, хто переміг, і ті кого перемогли. І в тих, і в інших: втрати, біль, смерть, зруйновані людські долі. Дай, Боже, зрозуміти це людям.
