Гарна українська хата. Казково розписана піч, на стінах та лавах килими, що грають усіма барвами. Хатні вікна та ікони вбрані вишитими рушниками. Будній день, та господиня вбирається в гарну одежу, пов'язує яскраву хустку в квітках... 1 починає чаклувати біля печі. Що то буде? Вона схиляється над діжею, і через деякий час діжа "ожила" — в ній почало щось рости, збільшуватися і підійматися. Вправна господиня вправно замішує тісто і ставить у піч. А тут уже в печі відбувається велике диво — народження того, що завжди турбувало і втішало людину, чому вона віддавала свою працю і талант, тому, що для кожного з нас буденне, як сонячне світло чи подих, і так само необхідне, того, без чого не можна уявити ні степову далечінь, ні росяного ранку, ні рідної домівки. Це в печі з білої тістової маси, що не має особливо приємного запаху і смаку, народжується паляниця... Вона заповнює хату таким духмяним, таким чудовим, добрим ароматом свіжоспеченого хліба, що паморочиться голова. Рум'яну, гарячу, духмяну паляницю дістають з печі і кладуть на рушник на столі. Таке відчуття, що у хаті народилось маленьке сонечко — так стало тепло і світло, лагідно та затишно в домі. Спечену паляницю господиня покладе на стіл, за який сяде її сім'я. Наповниться домівка людським гомоном та дзеньканням посуду — і поселиться в хаті радість сімейного єднання. А основа тому — хліб, достаток, бо хліб — усьому голова, хліб усьому основа. Буде хліб — буде мир, буде щастя.
