Серед пам'ятників жертвам фашизму всесвітню славу одержав меморіал на місці спаленого гітлерівцями 22 березня 1943 року білоруського села Хатинь. За три роки окупації Білорусії фашисти перетворили на руїни 209 міст, 9200 сіл, розстріляли, повісили, замучили й спалили близько 2 мільйонів 200 тисяч громадян. У Хатині загинуло 149 чоловік; з них 76 дітей. У 1966 році було прийнято рішення про створення меморіального архітектурно-скульптурного комплексу "Хатинь". Авторами цього ансамблю є білоруські архітектори Ю. Градов, В. Занкович, Л. Левін, скульптор С. Селіханов та головний інженер В. Макаревич. На невеличкому пагорбі розташовані основні меморіальні пам'ятники та споруди. Це — ідейно-композиційний центр. Вражає постать старого, що тримає на руках перед собою тіло вбитого хлопчика. Обличчя людини похилого віку вкрите глибокими зморшками скорботи. Очі здаються пустими. Він ніби звертається до людей із закликом пам'ятати про звірства фашистів. Справа над землею — вирублений з граніту архітектурний об'єм, що символізує дах сараю, куди були зігнані мешканці села. У передній частині цього моноліту — рвані сколи, що відмічають місце воріт. Звідси втікали ті, кому вдалося врятуватися від вогню, але їх зустрічали смертоносні кулі. Звужувана дорога з білих мармурових плит, що обрамлені чорним гранітом, веде до "сараю", обривається біля сколів, що символізують "ворота". Це — "Остання путь", траурна дорога. Наступного дня селяни сусіднього села поховали тіла вбитих. На цій могилі споруджено "Вінець пам'яті". З центру Хатині доноситься скорботний дзвін кожні 26 секунд. За кількістю спалених у селі хат. Дзвін стає все тривожнішим, закликаючи людство бути пильним.
