У нашому місті є ярмарок. Він збирається кожну суботу та неділю біля залізничної станції. На цьому ярмарку ви можете що завгодно знайти та купити, аби у вас були гроші. Під час тоталітарного режиму ярмарки в нашій країні були заборонені. Кожний мусив купувати все, що йому потрібно, у державній крамниці. Вважалося, що недержавна торгівля протирічить доктрині марксизму. Зараз ніяких заборон уже немає, і ви можете винести на продаж усе, що завгодно, аби знайшовся покупець. Ярмарок займає декілька кварталів, його не пройдеш і за дві години. Кожний товар має своє розташування. На вулиці, найближчій до залізниці, — одяг та взуття. Далі — металеві вироби та будівельні матеріали. Потім — продукти харчування, посуд та інші побутові товари. Трохи зліва техніка: електричні лампи, телевізори, магнітофони, комп'ютери. У цьому ж місці ви можете прочитати оголошення: ремонт телевізорів, електрики, холодильників. Це оголошення приватних підприємств. Якщо у вас щось зламалося, дзвоніть — і вам допоможуть. Ціни мінімальні. Нарешті, остання вулиця — жива худоба. Тут ми можемо побачити всі види домашніх тварин та птахів. Корови та бики, коні та свині — усе це кричить, мукає, хрюкає та ґелґоче. Якщо ви живете в селі, купуйте корову — будете мати молоко цілий рік. Аж ось продавці почали ховати свій товар та розбігатися. Що таке? Невже знов заборонили ярмарок? Та ні, це податкова поліція. Вона перевіряє ліцензії. Хто не має ліцензії, не може торгувати на ярмарку. Плати гроші та отримай ліцензію, а потім торгуй, скільки завгодно. Я вважаю, що це добре, що дозволили вільну торгівлю, але треба ще знизити плату за ліцензію, щоб кожний бажаючий міг її придбати.
