Країну міняти не можна, не можна її вибирати так само, як і вибирати батьків. Де людина народилася, там вона і повинна прожити життя, пройти свій шлях. Я дуже люблю Україну попри те, що десь, як кажуть, краще. Я вважаю, що для громадянина України не може бути десь краще, ніж на Батьківщині. Є така стара приказка: "Кожен сам коваль свого щастя". Це означає, якщо хочеш жити добре, то йди до своєї мети, поліпшуй своє становище. Наша країна ще зовсім молода, тому поки що все в наших руках. Якою ми зробимо Україну, такою вона і буде. Я вважаю, що тільки боягузи кидають Батьківщину. Ні в якому разі не можна кидати її напризволяще. Не треба тікати за кордон. Хіба ви не розумієте, що там ви нікому не потрібні? Ми потрібні Україні, ми можемо поставити її на ноги. Ті, хто тікає з України, зраджують насамперед себе та своїх предків. Вони кидають могили рідних напризволяще, вони, ніби соромлячись свого походження, намагаються втекти самі від себе. Українці — це не лише нація, це одна величезна родина. А в родині, як відомо, все добре завдяки відданості кожного своїй справі. Родина — це найтепліше слово на землі, а мати родини — сама Україна. Я дуже люблю Україну і буду боротися за своє щастя на цій землі, на Батьківщині. Я сама буду будувати своє життя саме в Україні. Труднощі мене не злякають. У нашій країні багато невитрачених ресурсів, найкраща в світі земля, найрозумніші люди. Я одна з них, я громадянка України. Я народилася тут, виховаю тут своїх нащадків та зроблю все можливе для країни. Україна — звучить дуже гордо! Багато людей дивляться новини, з них ми дізнаємося про піднесення національної економіки, про політичні досягнення та взагалі про налагодження справ Української держави. Хіба це не чудово? Українська держава — могутня держава. Ми разом із нею зможемо вирости та змужніти. Я вірю в найкраще. Сьогодні я учениця і вчуся, щоб бути потрібною своїй державі.
