Сьогодні під небом моєї землі сяє сонце, задивляються в чисте небо сині очі річок і та озер. Так, звичайно, нам ще далеко до створення нового вільного суспільства, що не знає лиха, але перші кроки у цьому напрямі вже зроблені. Багато разів я замислювалася: що може зробити сімнадцятирічна людина для добробуту своєї країни? Чи виконати свій святий обов'язок — відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя, для злагоди? Все минає у цьому світі. Минає життя, спливає час кудись у безвість, молодість перетворюється на старість. Повільною, але впевненою ходою крокує історія. Тож яким чином полишити по собі яскравий слід, незаплямовані спогади? Молоді повинні вчитися, вивчати історію, щоб у майбутньому не допустити помилок нашого уряду. Кожен із нас піде дорогою свого життя, хтось створить сім'ю, хтось кар'єру. Але як одні, так і інші повинні запам'ятати: що б вони не робили, це обов'язково вплине на подальшу долю країни. Виховувати дітей треба з розумом, бо діти — це майбутнє кожної держави, вони повинні знати українську мову, шанувати свою величну історію, поважати віковічні традиції. їхнє безпечне життя, здоров'я, щастя, добробут — завдання, що стосується всіх. Будуючи свою кар'єру, ми також звертаємо увагу на те, яку користь вона дасть нам, нашим дітям та державі. Я розумію, що необхідно піднімати вітчизняну економіку, виробляти більше високоякісної продукції для наших людей, не переповнювати ринки імпортними товарами. Та чого ж не розуміють цього інші? Чому, злякавшись труднощів, емігрують за кордон? Я не розумію цих людей. Адже то чужа земля. Життя під вітчизняним небом, на рідній українській землі нічим замінити не можна. Я народилася в Україні. Це моя Батьківщина, яку я дуже люблю, з якою тісно пов'язане все моє життя, життя моїх батьків, близьких, друзів. Я щиро переживаю за все, що відбувається в нашій країні, і часто замислююсь, що я можу зробити вже сьогодні і коли буду дорослою для процвітання моєї Батьківщини. Я вважаю, що саме в моїх руках і у руках моїх однолітків майбутня доля України, бо всі і кожен окремо — складова частина великого українського народу, а народ має неабияку силу, він спроможний суттєво впливати на перебіг подій — таких прикладів багато в історії. Завжди з'являється лідер, який поведе народ відстоювати свої права. До таких лідерів належать: Святослав, Богдан Хмельницький, Павло Полуботок, великий кобзар Т. Г. Шевченко. Вони уособили в собі погляди народу того часу, і, хто зна, може, і в наші дні з'явиться лідер, така людина, що з гордістю скаже "Я — українець" і не пожаліє свого життя задля кращого майбутнього країни.
