Я люблю моделювати одяг Коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою, то мала багато ляльок. Усі вони були різного розміру та різні на вигляд. Вони були такі рідні мені, гарнесенькі, я їх любила сильно-сильно. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одній сукні. Деякі були вдягнені у спідницю та блузку, але теж не мали одягу на переміну. Це мене засмучувало, і тому я вирішила допомогти їм: власноруч створити для них щось новеньке. Моя мама тоді підтримала мене і дала якихось клаптиків тканини. Усі вони були різнокольорові і яскраві. Дуже тоді вони мені сподобались! Я із заохоченням взялася до роботи. Перша сукня, яку я зробила, була не дуже красива та витончена, але мені вона дуже сподобалась, бо я сама її вигадала, сама викроїла, сама зметала та сама зшила на своїй дитячій швейній машинці. Так це і почалось. Я шила різні види одягу для своїх ляльок: сукні, блузки, спідниці, штани, і чим більше я вигадувала та шила, тим більше це мені подобалось. До того ж, чим більше я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були все оригінальніші, і шити я вміла вже набагато краще, ніж спочатку. Мама навчила мене різним видам шиття вручну, і тому я доповнювала машинне шиття ручним орнаментом. Якось в школі я побачила об'яву про курси шиття. Вони проводились прямо в нашій школі, у кабінеті праці. Я дізналася в учительки, в які дні та о котрій годині вони проводяться. Також я запитала, що ж мені знадобиться для занять. Вона відповіла, що мені потрібні будуть міліметрова лінійка, сантиметр, великий зошит з полями зсередини, нитки, голки, папір для викрійок, та, найголовніше, - тканина. Разом з мамою ми купили усе необхідне... На заняттях ми вивчали склад різних тканин, вчились знаходити напрямок ниток в тканині, вчителька показувала нам, як правильно наметувати виріб, показувала різні способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила під її керівництвом, був фартушок. Я була дуже задоволена, бо він вийшов як раз по мені, був приємного рожевого кольору та усі шви у мене вийшли такі рівненькі! Вдома я вирішила трохи змінити фасон цього фартушка, мені було цікаво самій, без чиєїсь допомоги, зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрійки, тому мені було неважко побудувати трохи не таку, як ми робили на заняттях. За два вечори я пошила фартушок, але зовсім іншого фасону. Я подарувала його бабусі на день народження, вона була дуже задоволена і сказала, що у мене є хист до цього. Мені було дуже приємно чути такі слова. Потім ми навчилися шити спідниці, брюки. І завжди вдома я робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, і завжди мені це приносило задоволення і радість. Зараз ми вчимося шити сукні, і це дуже цікаво для мене, хоча і складніше, ніж пошити спідницю. Мама вже дозволяє мені користуватись її швацькою машинкою і це дуже добре, тому що я можу все робити вдома - від моделювання фасону і викрійки до самого шиття, і не треба вже спочатку вдома кроїти, а потім строчити в школі. Коли я закінчу школу, то хочу бути дизайнером одягу, бо це мені дуже подобається і я вважаю, що зможу багато досягти у цій галузі.
