Я - громадянин України Я народився в Україні. Ця держава вільна і незалежна, а ще донедавна вона була складовою великої держави - Радянського Союзу. Я не знаю, як було жити у тій державі, але я твердо впевнений, що краще мати невелику, але власну Батьківщину. Історичні корені Україні сягають давніх часів. На наш народ відомий свою неподоланністю та незнищенністю, великою і могутньою державою - Київською Руссю; Запорозькою Січчю. Я гордий, що живу у цій країні. Вона ще молода, але ініціативна, вона має розумних синів, які піднімуть її. Наше суспільство потребує громадянина освіченого, активного, який вміє жити і працювати в умовах демократизації, в обстановці зростаючої і економічної відповідальності, який уміє встановлювати контакти з іншими людьми, орієнтуватися в ситуаціях, що склалися, швидко адаптуватися до нових умов. Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Це такі гуманістичні риси, як єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з іншого - засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини. Вибір України пов'язаний з демократичними орієнтирами, ми повинні мати чіткі уявлення про наші обов'язки та права, знати суть громадянського суспільства, його специфічні риси, закономірності розвитку. На мою думку, дуже важливо, щоб кожен розумів необхідність праці, трудової активності, ініціативи, підприємництва. Важливо, щоб держава надавала підтримку нам, молодим, допомагала реалізувати наші мрії. Ми готові до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, до конкуренції й самореалізації в ринкових відносинах. Маємо надію сприяти захисту усіх верств населення, розвиткові соціальних програм, захисту дитинства. Треба створити такі умови, щоб кожна дитинка посміхалася не лише на свята, але постійно, щодня. Ніхто краще не зрозуміє один одного, ніж мати і дитина. Тож ми - діти України, її надія і майбутнє, будемо будувати демократичну, економічно розвинену державу. У на все попереду, нас чекають великі звершення.
