Хочу розповісти про одну подію, яка залишила глибокий слід в моїй душі і змучила визнати, що деякі люди не є такими, ким намагаються здаватися. Є в мене знайома дівчина, Оленка. Ми з нею товаришуємо змалку, тим паче, що живемо в одному будинку, навчаємося в одній школі. Розумна, добра дівчинка завжди була прикладом для мене в усьому. Особливо вабили до неї її чуйність, щирість і чесність. Одного разу зібралися ми з нею в своїх справах до центру міста і чекали тролейбуса. Накрапував дощик, і окрім нас на зупинці нікого не було. Та ось підбігли юнак і дівчина, Сергій і Тетяна із сусіднього будинку, яких я останнім часом постійно бачила разом. Веселі, причепурені, вони про щось весело розмовляли, сміялися. Мабуть, кудись дуже поспішаючи, квапливо стрибнули в маршрутне таксі. Дверцята зачинилися, і машина швидко зникла за поворотом. Раптом на асфальті ми помітили шкіряне портмоне, що, напевне, випало з кишені Сергія при посадці в авто. Здогадку підтвердив і невеличкий блокнотик, знайдений нами у гаманці. Крім записника, ми побачили там гроші, чималеньку суму. Я запропонувала негайно ж віднести знахідку додому до Сергія, його батькам, щоб ті якось сповістили сина про це. Мабуть, хлопець вже виявив втрату гаманця і дуже хвилюється.. 1 тут мене вразила реакція Оленки. Звузивши очі, вона процідила, що нікуди мі не підемо, гроші поділимо між собою, а гаманця з блокнотом десь викинемо. Де й поділася та чесна, принципова дівчина, яку я завжди знала. Перед собою я побачила втілення жадібності і корисливості, безсоромності. Це мене настільки вразило, що якусь мить я й слова не могла вимовити, лише хапала ротом повітря. Потім обурено відкинула її жахливу пропозицію і рішуче заявила, що коли Олена не віддасть портмоне добровільно (а вона вже сховала його в сумочці), то я сама піду до батьків Сергія і все їм розповім. У відповідь на це подруга обізвала мене дурепою і зрадницею, жбурнула мені гаманця просто в обличчя і пішла геть, сказавши на прощання, що ніколи мені цього не пробачить. Тобто ще й мене винуватою зробила. Звичайно, знахідку я віднесла за адресою, вислухала численні слова вдячності від зворушених господарів. Однак радість від мого, по суті, звичайного, вчинку затьмарилася усвідомленням того, що чомусь людська порядність нині стає дефіцитом. Про це свідчить і щире здивування моєю появою з гаманцем батьків Сергія, й огидна поведінка Олени. Виходить, дівчинка ховала свою справжню сутність під маскою чесності і принциповості, а я сприймала все за чисту монету. Зараз вона демонстративно відвертається від мене при зустрічах з підкресленим презирством. Отак і закінчилася наша дружба. Звичайно, на душі залишився гіркий присмак. Однак я анітрохи не шкодує ні про що. Адже головне для людини — не зрадити саму себе.
