Над цим питанням доводилося і доводиться замислюватися багатьом. Мандрівник Лука з п'єси М. Горького "На дні" говорив, що для старих там батьківщина, де тепло. Погоджуватися з цим твердженням чи ні — це кожен повинен вирішувати для себе сам. Мені теж довелося замислитися над цим питанням, тому що я не раз зіштовхувався з тими, хто залишав батьківщину назавжди, їдучи в Німеччину, Ізраїль, США. Нерозуміння змінювалося в моїй душі розважливими і спокійними думками про долю цих людей, про те, що змушує їх залишати рідні домівки, друзів, близьких, могили рідних. Засуджувати не засуджував, але хотілося зрозуміти. Забігаючи наперед, скажу, що так і не зрозумів. Пригадувалося, як Тарас Шевченко, знаходячись у вигнанні, у віршах молив, щоб хоч легкий вітерець з рідної України прилетів у сухий казахський степ, де він мучився, але не каявся. Та хіба тільки Кобзар страждав удалині від батьківщини? Скільки людей, знаходячись на чужині, рвалися душею до рідних місць, до рідних облич! Нинішні від'їзди не вигнання, а еміграція з якихось мотивів. Але я думаю, що це все одно вигнання, тільки добровільне. Єдиний мотив, що, мені здається, може виправдати від'їзд з рідної землі, — це загроза життю. Іншого прийняти і зрозуміти не можу, хоча знаю, що люди їдуть у більш благополучні умови існування, і це їх право. Кожен кидає на важелі всі "за" і "проти" і робить для себе вибір. "Економічна еміграція"... Від однієї цієї зневажливої назви стає кривдно і боляче. Чи розуміють ці люди, що, коли вони наситяться матеріальними благами, перед ними встануть інші проблеми, вирішувати які в чужій країні важко? Тому що, скільки б років ти не прожив на чужині, ти так і залишишся емігрантом, а значить — чужинцем. Недарма письменник В. Максимов, сам знаходячись поза батьківщиною, чесно зізнався: "Еміграція — це програне життя". От зовсім свіжий і реальний факт із життя емігрантів: нещодавно в Харків з Чикаго приїхала погостювати одна знайома моїх батьків, що виїхала в США в 1995 році. І не впізнала місто, бо воно, на її думку, змінилося в кращий бік за ці роки. їдучи, вона вимовила сумну фразу: "Тепер у мене нема "мого" міста. Харків я не впізнаю, а Чикаго так і не став "моїм". Це ми, живучи тут, усі зміни бачимо, звикаємо до них. І місто в новому обличчі залишається нам рідним. Батьківщина... Етимологія цього слова прозора: там, де живе твій рід, батьки, там, де ти народився. Там, де могили твоєї рідні. Батьківщина — це там, де батьківською мовою, усі нюанси якої тобі зрозумілі, співають рідні з дитинства пісні, де культура близька твоїй душі. Недарма ж говорять: "де народився, там і згодився!" Батьківщина — це там, де тебе розуміють з півслова, де в тебе і твого народу спільна історія, спільні корені, спільні біль і радість.
