Тиха зимова днина. Блакитне небо чисто виметене вітрами від обважнілих сірих хмар. Яскраве сонце посилає грайливе проміння на білий пухнастий килим зі снігу, голі стовбури дерев, лапасте гілля, вкрите іскристим інеєм. Грона калини пломеніють з-під білих снігових капелюшків. Зупинившись перед деревом, бабуся почала розповідати нам про цілющі властивості калини. Виявляється, що здавна її плодами люди лікуються від застуди, хвороб серця, регулюють тиск. Добре, що колись дідусь посадив цю "живу аптеку" на нашому подвір'ї. Ми дбайливо доглядаємо калину, бо, за розповідями бабусі, в ній — і любов, і мудрість. Красується серед снігового царства диво-кущ. Промінці виблискують на застиглих сніжинках. Кетяги пломеніють на тлі сріблясто-білого простору, даруючи людям надію на зцілення.
