Ми часто замислюємося над питанням: чи треба вивчати досконало всі предмети, що викладаються в школі? Адже нерідко декому не цікаво сидіти на уроках історії, бо готує він себе для професії військового, інженера-конструктора, банкіра. І навпаки, той, кому до душі література, історія, із щемом у серці заходить до кабінету інформатики, математики, фізики. Невже ж так важливо накопичувати зайві, на думку моїх однокласників, знання? Особисто я з ними не згоден. Уявімо ситуацію, коли військовий у свій час не навчився на уроках літератури співпереживати, розуміти почуття інших людей. Відповідно ця людина й буде чинити в житті: байдуже вбивати, сліпо руйнувати. А людина покликана творити, захищати, охороняти, зобов'язана добре знати, що їй будувати, що охороняти, кого захищати. Цьому вчать література й уся система шкільного виховання й освіти. Уроки, позакласні заходи, заняття в гуртках, вечори, бесіди з учителями, екскурсії — це обов'язково пізнання нового, збагачення духовного світу. Отже, все залежить від уважності, активності, бажання дізнатися, запам'ятати, навчитися. Ось і виявляється, що зневажливе ставлення до нецікавих для когось предметів збіднює людину, позбавляє можливості поповнити свою пам'ять, свій розум досягненнями людського досвіду. І це може негативно позначитися в майбутньому на кругозорі, розвитку, обсязі знань, і, врешті, на всій трудовій діяльності людини.
