Чи вміємо ми дружити? Дружба не послуга, за неї не дякують. Г. Де ржав ін На перший погляд, це дуже просте питання, на яке можна відповісти дуже коротко: так чи ні. Але якщо вдуматись у нього, стає зрозумілим, яка глибока людська мудрість лежить в його основі. Для того, щоб відповісти на це питання, треба спочатку розібратися, що таке дружба та хто такий друг. Друг, на мій погляд, це та людина, яка завжди знає, що вона тобі потрібна. Навіть хворіти набагато приємніше, коли ти знаєш, що десь є людина, яка з величезною нетерплячкою чекай на твоє одужання. Вірно сказав Б. Франклін, що брат може не бути другом, але друг - завжди брат. У побуті існує думка, що друг пізнається в біді. Але мені здається, що до цього треба додати (або краще взагалі змінити), що друг пізнається в радості. Ось, наприклад, якщо в твоїй сім'ї, не дай Боже, трапилось якесь лихо, то будь-яка людина, навіть малознайома, тобі допоможе. Чи не так? А якщо ти давно мріяв про, скажімо, комп'ютер, і нарешті тобі його купили, чи кожен за тебе буде радий? Саме з цього і випливає, що друг пізнається не лише в горі, а ще й у радості. Кожна освічена людина знає, що в основі дружби лежить рівність. Справжня дружба складається із взаємної підтримки, розуміння одне одного - це коли ти чесно сам собі скажеш, що дійсно підтримуєш і розумієш свого друга, ви з ним абсолютно рівні, ти завжди пам'ятаєш про нього не лише в його присутності, але й тоді, коли його немає поряд. Я завжди кажу правду в очі другові. Я без вагань можу віддати життя за свого друга, і чітко усвідомлюю, що справжнє кохання, на жаль, зустрічається дуже рідко, але справжня дружба зустрічається не рідше, тому й треба цінувати й берегти. І ще одне: давайте на все життя запам'ятаємо слова Г. Адамса: "Мати в житті одного друга - вже багато, двох - забагато, трьох - неможливо."
