За словником поняття вихованості тлумачиться дуже просто. Це вміння поводитись: вітатися, розмовляти, вдягатися, їсти тощо. Звичайно вважається, що якщо людина дотримується загальноприйнятих норм поведінки, то вона є вихованою. Чи обмежується вихованість тільки цим? Адже, крім правил етикету, існують ще й моральні якості. Не зовнішня культура, а внутрішній, духовний світ людини. Це вміння бути доброзичливим, щирим, уважним. Для цього потрібні відповідальність, готовність чимось поступитися. А це вже набагато складніше, бо вимагає від людини самодисципліни. Постає питання: кого ж вважати вихованим? Того, хто, дотримуючись усіх правил етикету, в душі є дріб'язковим та обмеженим? Чи того, хто, не знаючи цих якостей, готовий завжди прийти на допомогу? Я вважаю, що вихована людина гармонійно поєднує в собі зовнішню культуру з внутрішньою порядністю. Можна швидко навчитися гарним манерам, але важче зректися власних вигід задля інших. То справді, чи так уже й легко бути вихованим?
