Твір на тему Бережімо честь народу найкоштовнішу перлину
Лише вдумайтесь у ці слова: "Я єсть народ..." І справді, кожен з нас може це сказати. Чи майже кожен? Але кожен з нас є часткою цього народу. І від кожного з нас залежить майбутнє нації. Але без минулого немає майбутнього. Це аксіома. І було минуле... Є минуле, за яке хочеться низько вклонитися предкам. Вклонитися за те, що "...правди сила ніким звойована ще не була". Наших предків віками мордували, палили і різали, нищили і гноїли в концтаборах, морили голодом і розстрілювали державність, а вони відроджувалися, жили, росли і дужчали, воскресали з вічності і сяяли на світовому небосхилі. Кривди в житті багато, але народ важко зломити. Адже ж тільки справжній народ зміг пройти через все це. Вони страждали, щоб народилися ми і щоб ми стали цим мужнім безсмертним народом. Усі неминущі духовні, мистецькі вартості — це все прийшло до нас у спадок від попередніх поколінь, і це треба сумлінно берегти. Для нас звучить заклик Павла Тичини: Бережімо Батьківщину! Бережімо честь народу — Найкоштовнішу перлину. Як і наші далекі предки, ми повинні турбуватися про свою націю, про свій народ. Бо в світі завжди поважали і поважатимуть людей, які дбають про свою націю. Бо хто ж, як не ми, українці, молодь, будемо турбуватися про розвиток і збереження нашої держави. І на все це надихає мужність наших предків. їх подвиги виховують у нас патріотичні почуття, мужність і стійкість у боротьбі з ворогами, вчать любити свою історію, пишатися нею, прищеплюють нам благородні почуття. І вселяють у нас віру пророчі слова Т. Шевченка: Встане Україна, І розвіє тьму неволі... І буде правда на землі. Адже, озираючись на шлях, пройдений предками, бачимо закономірність їхнього розвитку, перемоги і поразки, вдалий вибір і прорахунки. Повернути історію назад не можна, але вчитися на помилках можна і треба. Історію власного народу треба знати, щоб черпати в ній силу та натхнення й не повторювати помилок. Так, були помилки. Хто не помиляється? Але, попри все, наші предки не дозволили завоювати цю "правди силу". А зараз ми вирушаємо в життя. І яким воно буде, залежить від нас, від нашого духовного світу, від ставлення до великих набутків свого народу, від того, з якими духовними надбаннями підемо у свій завтрашній день. Я вважаю, що, безперечно, наша мета зберегти цю "...правди силу, яка ніким звойована ще не була". Щоб кожен, не замислюючись, міг сказати: "Я єсть народ..." А ще наша мета зрости, виховати своїх дітей так, щоб народ, у якому за плечима тисячолітня історія, вже ніколи не був завойованим!
