I. Трагічна доля Василя Стуса. (Життя В. Стуса - це дорога крізь тернії до зірок, до посмертного його повернення до рідного народу. Йому судилося прожити 47 років, із них 23 - у неволі. Поета було несправедливого засуджено, він пройшов гулагівські табори і помер у неволі. За життя поета у нас не вийшло жодної збірки його віршів. Він сам друкував їх на машинці, робив книжечки і дарував знайомим.)
II. Зміни у житті країни наприкінці 50-х - на початку 60-х років. (Стус прийшов у літературу, коли викриття культу Сталіна зумовило зміни у житті країни, зокрема й у мистецтві та літературі. Зростала увага до життя, внутрішнього світу людини праці - не як бездумного та бездушного "гвинтика", а як особистості, що має неповторний духовний світ. Найвиразніше це було помітно у творах В. Стуса, І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка.)
III. Визначення тематики літературних творів. (Естетичне освоєння змін, що приніс у життя науково-технічний прогрес, розвиток космонавтики, атомної фізики, генетики, визначали тематику літературних творів. Ці зміни позначилися у конструюванні художніх образів, про що свідчать самі назви збірок письменників: "Атомні прелюди" М. Вінграновського, "Протуберанці сонця" І. Драча , "Зоряний інтеграл" Л. Костенко.)
IV. Сприйняття сучасниками творчості В. Стуса. (За кордоном виходять збірки поезій В. Стуса. Його ім'я стає відоме в світі, твори його перекладаються німецькою, англійською, іспанською мовами. А на Батьківщині - арешт, позбавлення волі на 10 років у таборах суворого режиму, 5 років заслання. На захист В. Стуса піднялося прогресивне людство. Відомий німецький письменник Генріх Белль та академік Сахаров зазначали: "Вирок українському письменникові, поетові В. Стусу відрізняється своєю нелюдяністю" і закликали скасувати його. До цих слів українська верхівка не дослухалася, і відправила поета на золотодобувний рудник на Колимі. І тільки за три роки після смерті - повна реабілітація "за відсутністю складу злочину".)