У нашому житті література відіграє визначну роль. З дитинства до похилого віку людина живе нібито у взаємодії двох світів - повсякчасної дійсності та художньої літератури. У літературних образах і подіях ми намагаємося виявити повсякденне, звичне, а от реальні стосунки ми часто будуємо на прикладах ідеальних героїв і величних почуттів з прочитаних творів. З них ми пізнаємо життя, вчимося споконвічним духовним цінностям, знаходимо відповіді на свої численні питання.
Далеко не кожний з нас мав можливість жити бурхливими літературними пристрастями, але майже всі ми неначе доторкнулися до них, одержали про них уявлення і відчули в душі щось схоже, коли читали про хвилювання й страждання героїв книг. Саме у світі цих героїв, створених митцями слова, життя постає перед нами не тільки таким, яким воно є у дійсності, але й таким, яким воно може і повинно бути.
Тисячоліттями людство виробляло та удосконалювало моральні норми та ідеали прекрасного. Все це, неначе у дзеркалі, відбивається у творах художньої літератури. Кожна епоха накладала свій відбиток на систему моральних цінностей суспільства, а література, увібравши їх, доносить до читача.
Живопис і архітектура, музика і скульптура, хореографія і кінематограф... Все це - різні форми самовиявлення людини, все це - мистецтво. Та на мою думку, лише художня література як найпопулярніший його вид здатна впливати на розвиток та становлення людини й усього людства загалом найбільшою мірою.