Служба дільничних інспекторів міліції

Необхідність посилення зв'язку міліції з трудящими у двадцятих роках минулого століття спонукала до створення в міліції нових підрозділів, одним із яких стала служба дільничних інспекторів. Її появу розглядають як результат пошуку нових організаційних форм діяльності міліції.

Розпочався процес створення цієї служби в Криму. Так, наказом по міліції Криму від 26 квітня 1922 року були введені в дію Положення й Інструкція про старших дільничних міліціонерів, де зазначалося, що з усіма громадянами, які звертаються до служби, старший дільничний міліціонер повинен бути ввічливим, уважно вислуховувати їхні прохання, особливо з пролетаріатом і найбіднішим селянством. У цих актах досить чітко формулювався правовий статус дільничних міліціонерів, а саме: до основних обов'язків старшого дільничного міліціонера входили охорона порядку й громадянської безпеки, захист населення від усіляких насильств, а також охорона інтересів державного майна й приватної власності.

У цих документах обумовлені також інші положення. Зокрема, під час звернення до громадян із вимогами про виконання закону, декрету або обов'язкового поселення старший дільничний міліціонер повинен пред’являти вимогу спокійно і ввічливо, але наполегливо й твердо. Якщо під час виконання службових обов'язків йому було завдано словесну образу, то, не вдаючись до особистої розправи з винними, міліціонер повинен доповісти про те начальству для притягнення образників до суворої законної відповідальності. У разі образи дією дільничний інспектор повинен керуватися положенням про застосування зброї.

У підпорядкуванні дільничного міліціонера були молодші міліціонери, які мали дотримуватися всіх його розпоряджень, а в містах - двірники або особи, що виконують їхні обов'язки. Старшому дільничному міліціонерові безпосередньо підпорядковувалися уповноважені сільської міліції із сіл, що перебували в межах його дільниці. Під час виконання службових обов'язків міліціонер повинен завжди мати при собі зброю й бути одягнутим за встановленою формою. У разі звільнення зі служби обмундирування і взагалі все казенне майно потрібно було здати ненашкодженим і справним.

Старший дільничний міліціонер мав свою канцелярію, що знаходилася в центрі його дільниці. Він повинен був обходити не менше, ніж по одному разу вдень і вночі всю свою дільницю, знати розташування й назву вулиць, перехресть, номери квартир, стан дворів, кількість мешканців, стежити за підозрілими місцями, де могли ховатися злочинні елементи; перевіряти будинкові книги не менше, ніж один раз у місяць для встановлення правильності запису тих, хто прибув чи від'їжджав; знати кількість постів міліції у своєму районі» а також перебіг служби на кожному посту; мати письмові відомості про кількість озброєних сторожів, які охороняли склади й установи на його дільниці; перевіряти в торговців право на торгівлю, а також стежити за наявністю недоброякісних продуктів; щоб торгівля проводилася у вказаних місцях, а також щоб оприлюднені накази, розпорядження й постанови місцевої влади точно й своєчасно виконувалися.

Таким чином, дільничним інспекторам міліції завжди належала провідна роль в охороні громадського порядку й безпеки, у профілактиці правопорушень. Ця роль дуже важлива й нині. (За Поповим Л.Л.)