І. Тематика, провідні образи, ідейне спрямування новел М. Коцюбинського 1906-1912 років. (Для новел М. Коцюбинського цього періоду є характерним тісний зв'язок із життям народу, ненависть до поневолювачів, проникнення в психологію різних класових груп і прошарків, поєднання сатири і лірики, народність і краса мови.)
II. Новела М. Коцюбинського "Intermezzo" - один із кращих творів письменника.
1. Життєва основа новели, (М. Коцюбинський тяжко працював на службі, але його робота не давала ні статків, ні морального задоволення. Він скаржився на поганий стан здоров'я і влітку 1908 року поїхав на Полтавщину у село Кононівку, де на самоті відновив фізичне і духовне здоров'я. Його хворе серце було переповнене людськими стражданнями, а тут, серед чарівної природи, воно потроху стало заспокоюватись.)
2. Роль митця і призначення мистецтва в суспільстві - тема "Intermezzo". (Передові митці української літератури рішуче відкидали гасло "мистецтво для мистецтва" і ставили свій талант на службу народу.
Новела "Intermezzo" стала наслідком роздумів М. Коцюбинського про призначення літератури, про моральне обличчя митця.)
3. Ліричні образи новели. (Система ліричних образів новели складна. Усі 11 її частин зв'язані між собою образом митця - його спогадами про минуле, роздумами про дійсність і своє життєве призначення, його сприйняття природи.
Ниви, сонце, три білих вівчарки, зозуля, жайворонки, степ, вітер лікують його змучену чужим горем душу настільки, що він уже може сприйняти людське горе, більше не жахається залізної руки міста.)
III. Твір "Intermezzo" - психологічна новела. (Ліричний герой новели виборюючи, захищаючи власне "я", опиняється на межі психічного розладу, але уміє знайти в собі сили покинути все, що тримало його у місті, цьому людському мурашнику. Він їде до села, і природа лікує його душевні рани. Михайла Коцюбинського після виходу новели у світ друзі стали називати Сонцепоклонником, адже сонце посідає у цьому творі центральне місце, воно супроводжує ліричного героя і кличе його до нового життя.)