I. Історична епоха, в яку жив і працював І. Котляревський (кінець XVIII століття, скасування Січі, часи неволі, соціальний і національний гніт, гальмування духовного розвитку народу).
II. "Енеїда" І. Котляревського - життєстверджуюча, гумористична розповідь про українське козацтво.
1. Пройняття твору національним духом і колоритом (запозичення у Вергілія теми про пригоди Енея - привід увести читача у світ української мови, у світ життя українського народу).
2. Образи українських козаків (можуть бути й відчайдушними гультяями (в гостях у Дідони) і справжніми героями (у війні з рутульцями); життєрадісні, безжурні вояки).
3. Показ Котляревським зразків усього кращого, що є серед козаків (бойове товариство; побратимство; вірність громадському обов'язку; дружба).
4. Розкриття автором в образах троянців духовної величі народу (моральна перевага народу над привілейованими верствами суспільства).
5. Заклик автора самовіддано любити вітчизну: "Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть..."; зразок самопожертви: Низ і Евріал віддають своє життя, виконуючи військовий обов'язок.
III. "Енеїда" І. Котляревського - талановите свідчення існування українського народу та української мови (твір захоплює прекрасною мовою, яскравими образами, подіями, добрим гумором).