I. Літопис як найдавніший вид історико-мемуарної прози.
1. Зміст та форма записів. (У літописах розповідалося про події громадського та побутового характеру, описувалися історичні події. Це могли бути і коротенькі нотатки, і детальні оповідання, але вони обов'язково розміщувалися в хронологічній послідовності.)
2. Автори літописів. (Літописи складали свідки або учасники тих подій, про які йшлося. Іноді відомості про історичні факти бралися з народного фольклору: переказів, легенд, пісень.)
II. Найдавніші літописи.
1. "Повість минулих літ". (Цей літопис створив на основі попередніх зведень чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. Хронологічний виклад охоплює період із 852 до 1113 року. Починається літопис легендою про всесвітній потоп, далі розповідається про походження слов'ян, їх розселення, заснування Києва.)
2. "Галицько-Волинський літопис". (У літописі подано відомості про боротьбу за престол у Галичі між князями, їх боротьба зі спільними ворогами. Яскраво описав літописець хоробрість князя Данила та його дружини в бою з татарами.)
III. Літописи - цінні літературні пам'ятки. (Літописці, розповідаючи про важливі події, характеризували історичну епоху та осіб, наводили висловлювання відомих людей, описували їхнє ставлення до тих чи інших подій. Все це писалося образною, емоційною, яскравою мовою, багатою на оригінальні порівняння, епітети, метафори. До літописів та літописних оповідань ще й сьогодні часто звертаються письменники. На їх основі створено історичні романи П. Загребельного "Диво", "Роксолана", повість В. Малика "Черлені щити", твори Ю. Мушкетика.)