Жанрова різноманітність літературної спадщини Тараса Шевченка досить широка. Писав він поеми й повісті, п'єси й поезії. Та першим твором, що дійшов до нас, була балада "Причинна". Балада - це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі "Причинна" зустрічаємо й картини бурхливої природи, й загадкові події, і смерть героя, й різкі контрасти. Шевченкова "Причинна" має багато спільного з баладами інших авторів, однак за ідейним спрямуванням, поетичною майстерністю і образною системою вона є оригінальною, новаторською. Окремі частини балади - картини природи й ліричні відступи, мають самостійне значення. Для них властива поетичність, глибока схвильованість, ліризм. Досягається це емоційною розповіддю про життя героїв. Автор співчуває їм, переживає разом з ними:
Така її доля... О боже мій милий! За що ти караєш її, молоду?
Більш загострений соціальний конфлікт у баладі "Тополя". Чіткіше говориться, що дівчина кохає козака, чекає його з походу, а мати готується видати її заміж за багатого. Дівчина готова радше вмерти, ніж вийти за нелюба. Зілля, що дала ворожка, перетворює її на тополю. Це єдиний фантастичний епізод у баладі, і взятий він із народної творчості. Все інше - реалістичне. Розповідь ведеться від імені оповідача. Це дає змогу авторові висловлювати поради дівчатам, які його слухають:
...Що нам в світі зустрінеться... Не знайте, дівчата! Не питайте свою долю... Само серце знає, Кого любить...
У баладі "Утоплена" протиставлено образи матері й дочки. Мати була багатою, жила в новій хатині, з парубками пила та гуляла. А дочка виховувалася в чужих людей. Коли ж мати постаріла, а дочка виросла та стала красунею, мати із заздрощів утопила її і сама загинула. Створюючи образ бездушної матері, Шевченко використовує алітерацію. Для балад Т. Г. Шевченка характерне те, що всі вони побудовані на реальному ґрунті, що в них реалістична основа, фантастичні ж мотиви посідають порівняно незначне місце. Фантастика балад фольклорного походження. У Шевченкових баладах немає страхіть, відсутня містика. Цим вони відрізняються від балад його попередників і сучасників.
