Яку професію обрати? Кожен з нас стоїть перед вибором професії у своєму житті. І більшість із нас робить вибір саме у шкільні роки, хоча ми до кінця ще не готові зробити такий вибір і тому слухаємо порад батьків та родичів, які активно беруть у цьому участь. Головне, що всі до цього ставляться з великою відповідальністю, адже від цього залежить наше майбутнє. Цілком зрозуміле бажання людини не просто заробляти гроші, а ще й отримувати від цього задоволення. Це запорука бути щасливим і задоволеним своїм життям. Навіть один з античних філософів казав: «Люби те, що робиш, і роби те, що любиш».
Але як саме обрати професію? Треба обирати професію за своїми уподобаннями та здібностями, намагатися дивитися вперед: чи буде обрана професія потрібна через п’ять-шість років, коли ти закінчиш навчання. Зараз темпи розвитку суспільства настільки стрімкі, що деякі спеціальності зникають, інші з’являються, а інші видозмінюються так, що згодом і не впізнаєш. Кожен з нас, коли обирає професію, намагається стати кращим. І не просто покращити та збільшити свої знання та вміння як фахівця, а ще й стати кращим серед таких же фахівців. Цього важко досягти навіть дуже тяжкою працею. До цього потрібно мати певні здібності та хист.
Приклад вибору професії дається у художній літературі. Борис Акунін написав детектив «Азазель», у якому описуються дії таємної організації. Ця організація намагалася взяти правління світом у свої руки. Досягалося це дуже хитрим, я навіть сказав би, геніальним способом. З притулків та вулиць брали дітей віком від двох років до восьми, коли ще не до кінця сформувалася їхня свідомість. Про цих дітлахів дуже добре піклувалися, виховували та розвивали їх у всіх напрямках. Спостерігаючи за ними, робились висновки стосовно їхнього майбутнього, адже здібності до чогось у людини з’являються ще змалечку. Так їм обирали майбутню професію, а далі просто допомагали розвиватися дитині у правильному напрямку, відкидаючи все зайве і забезпечуючи всім необхідним. Звісно, дітям постійно нагадували про те, хто їм у цьому допомагав і кому вони за це мають бути вдячні.
Є й інші шляхи вибору професії. Герою твору О. Гончара «Собор» Миколі Баглаю довго не довелося стояти перед вибором спеціальності, бо його батько та старший брат були металургами.
Ми зростаємо поряд з батьками, які для нас є підтримкою і опорою. Вони ще змалечку дбають про нас і спостерігають за нашими успіхами, тому можуть підказати, до чого в нас схильність. Усе геніальне просто. Вибираючи професію, слід враховувати власний характер, відповідність особистих якостей, здібностей і можливостей організму. Треба пам’ятати, що здійснити відповідальний крок вибору треба свідомо, враховуючи свої нахили та здібності. А ще слід керуватись ясним розумом, чистим серцем і порадою батьків.
