Однією з найдавніших пам'яток нашої історії є- "Велесова книга" - найдавніший праукраїнський літопис на п'ятдесяти двох дубових дощечках. Оригінальність цього літопису не може не зацікавити. Особисто я була вражена мудрістю наших предків, умінням у ті далекі часи фіксувати інформацію про своє життя для нас, нащадків.
Розмірковуючи над історією, яку фіксує цей літопис, я більше дізналася про релігійні вірування нашого народу дохристиянської доби. До цього часу я мало знала про рунвірівську віру, і мені було цікаво дізнатися і про Дажбога, і про Сварога, і про інших богів.
У "Велесовій книзі" багато інформації про життя слов'янських племен, про їх боротьбу проти загарбників.
Цікавими у "Велесовій книзі" є перекази, міфи, легенди. II-III століття нашої ери - це часи Русколані. У цей період наші предки будували міста, серед них і Суренж-Київ - праобраз майбутнього Києва.
Зрозуміти єдність мого народу зі Всесвітом допомогла мені розповідь "Вчення про Праву, Яву і Наву". Усім відома істина, що духовність людини - це першооснова її буття, що не можна руйнувати *й нищити світ, у якому ти живеш. Філософське значення "Вчення про Праву, Яву і Наву" наших далеких предків - єднання богів, людей і духів померлих родичів - це утвердження віри, активної діяльності людини.
А ще мене дуже схвилювала сама історія появи "Велесової книги". Це був важкий шлях і невідоме зникнення дощечок. Хвала Богові, що залишились переписи, фотознімки. А це означає, що наші далекі предки вірили, що до нас дійде їх послання, їх історія.
"Велесова книга" виховує в нас гордість за наш народ, шанобливе ставлення до здобутків нашої культури. Кожна людина зобов'язана пам'ятати і знати свою історію - це допоможе нам уявляти, хто ми і яких батьків діти.