Прислівник як частина мови

Прислівник — це самостійна незмінна частина мови, що виражає ознаку дії чи стану, ознаку іншої ознаки, рідше — ознаку предмета.

У реченні прислівники пов’язуються з дієсловами (Річка широко розливалася) та його формами — дієприкметниками (і широко розплющені очі), дієприслівниками (весело смію­чись), прикметниками (вічно молоді), іншими прислівника­ми (зовсім близько) та з іменниками (шлях назад).

Найважливішою морфологічною ознакою прислівників є їх незмінність.

У реченні вони виступають переважно другорядними чле­нами речення — обставинами. Наприклад: Вода дорогу собі знайде (д е?) всюди (Нар. творчість).

Увага! Прислівники, що відносяться до іменників і вира­жають ознаку предмета, виступають у ролі означення. На­приклад: Василько вибрав шлях (яки й?) направо.