Правопис сполучників

Усі сполучники за будовою поділяються на три види: прості, складні і складені. Простими називаються сполучники, які не розкладаються на частини (а, але, і, та, бо, як, поки).

Сполучники, утворені внаслідок об’єднання в одне слово двох частин мови, називаються складними. Наприклад: щоб — що + б (займенник + частка); якби — як + би (прислівник + частка); немовби — не + мов + би (частка + спо­лучник + частка).

Сполучники, що складаються з двох або більше слів, нази­ваються складеними (для того щоб, у зв’язку з тим що, через те що, тому що).

Складні сполучники (щоб, якби, якщо, зате, проте) пи­шуться р а з о м, а складені (як тільки, так що, незважаючи на те що) — окремо.

Увага! Складні сполучники щоб, якби, проте, зате, які пи­шуться разом, треба відрізняти від однозвучних слів, що пи­шуться з частками б, би, прийменниками про, за окремо. Порівняйте:

Тісний будинок, проте ко­ли власний — найкращий (Нар. творчість).

Щоб добре жити, треба чесно робити (Нар. твор­чість ).

Кінь знає про те, який на нім вершник (Нар. твор­чість).

Що б не намагалася вона починати робити, все випа­дало з рук.

Складні сполучники щоб, якби, проте, зате не мають лек­сичного значения, не бувають членами речення і можуть бути замінені синонімічними сполучниками (щоб — для того щоб; якби — коли б; проте, зате — однак, але).

Займенники що з часткою б, те з прийменниками про і за, а також прислівник як із часткою би виступають членами ре­чення, на них падає логічний наголос і їх не можна замінити синонімічними словами.