Іменники другої відміни

До II відміни належать іменники чоловічого роду з основою на приголосний і нульовим закінченням або за­кінченням -о, середнього роду на -о, -е, -я: степ, гай, кущ, дядько; вікно, поле, гілля, урочище. Вони, як і іменники І відміни, поділяються на групи: тверду, м’яку та міша­ну . Від цього поділу залежать відмінкові закінчення іменників чоловічого й середнього роду в од­нині та множині.

Поділ на групи іменників II відміни залежить:

для чоловічого роду — від кінцевого приголосного ос­нови: будинок — тверда, кінь — м’яка, плащ — мішана;

для середнього роду — ще й від закінчення в називно­му відмінку: село — тверда, зілля, море — м’яка, плече — мішана.

Особливу складність у поділі на групи становлять імен­ники чоловічого роду на -р . Тут не­обхідно враховувати:

наголос (на основі чи закінченні — для твердої та м’якої груп: бригадир — бригадиром (наголос постійний — тверда), воротар — воротарем (наголос перемістився з ос­нови на закінчення — м’яка);

крім наголосу, ще й значення слова — для мішаної групи: газетяр — газетяра — газетярем (назва людини за професією чи родом занять — мішана).

Увага! Лікар — лікаря — лікарем; лікарі — лікарів — лікарям. В однині наголос сталий, а в множині перемістив­ся на закінчення.

Відмінювання іменників II відміни вирізняється склад­ністю: залежно від роду, групи іменники набувають різних закінчень.

Найскладнішим є родовий відмінок чоловічого роду . Правила вживання й написання закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку слід запам’ятати.

Увага! Деякі іменники II відміни чоловічого роду в ро­довому відмінку можуть мати паралельні закінчення -а, -я або -у, -ю. Це залежить:

від наголосу: моста — мосту, двора — двору, сто­ла — столу,

від значення слова: папера (документа) — паперу (матеріалу); каменя (одного) — каменю (матеріалу).