Дієприкметник як особлива форма дієслова

Дієприкметником називається особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: зеленіюче дерево (дере­во, що зеленіє), позеленіле дерево (дерево, що позеленіло).

Дієприкметникам притаманні властивості дієслова і прикметника.

Як і прикметник, дієприкметник:

1)                 відповідає на питання я к и й? я к а? я к е? я к і?: чорний — чорніючий, сивий — посивілий;

2)                 змінюється за родами, числами й відмінками, узго­джується з іменником: розквітлий кущ, розквітла яблуня, розквітлих садів;

3)                 у реченні найчастіше виконує роль означення: Стомле­на, спечена, пилом прибита, журиться нива, дощем не поли­та (І. Манжура).

Подібно до дієслова, дієприкметник:

1)                 указує на час: теперішній (відцвітаючий) або минулий (вишитий);

2)                 має вид: доконаний (виконаний) або недоконаний (вико­нуваний);

3)                 може мати залежні слова: викопаний (д е?) на ділянці (викопати на ділянці); розказаний (к о л и?) вчора (розказа­ти вчора);

4)                 у реченні виступає присудком: На полях трава не коше­на (П. Воронько).