Число іменників

Іменники змінюються за числами, які вказують на кількість того, що називає іменник. Число — це не­постійна граматична ознака іменника.

Іменники мають форми однини та множини (дуб — дуби, доля — долі, село — села) або тільки однини чи тільки множини.

Розрізняються однина та множина іменників за закін­ченнями в усіх відмінкових формах (кінь, коня, конем — коні, коней, кіньми).

Множина іменників утворюється від однини зміною закінчення, а іноді й наголосу: хлопець — хлопці, нога — ноги, але: відповідальне завдання — відповідальні завдання.

Тільки в однині вживаються іменники з абстракт­ним значенням, збірні та власні назви: мужність, со­борність, повітря, Іван, Донецьк.

До іменників, що вживаються тільки в множині, належать географічні назви, назви парних предметів, ре­човин, матеріалу, проміжків часу, процесів, ігор: Гімалаї, Ясси, ножиці, вершки, дріжджі, пожитки, канікули, піжмурки, іменини.

Відмінки іменників

Іменники, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. В українській мові є сім відмінків. Називний відмінок називається прямим, а решта — непрямими.

Для відмінюваних частин мови, у тому числі й імен­ників, називний відмінок є початковою формою.

Іменники в називному відмінку однини й множини висту­пають у реченні підметом і присудком, а в непрямих відмін­ках — другорядними членами речення. Наприклад: Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту (С. Пуиіик). Іменник зем­ля в називному відмінку виконує роль підмета, а іменники ряст, сонце, цвіт ужиті в родовому відмінку і є додатками.

Іменники в кличному відмінку в реченні завжди висту­пають звертаннями. Наприклад: Вставай, Україно, вста­вай, виходь на дорогу свободи (Д. Павличко).

Відношення відмінкових форм іменника до інших слів у реченні визначає граматичне значення відмінко­вих форм.

Непрямі відмінки можуть уживатися з приймен­ником або без нього, місцевий відмінок — тільки з при­йменником, а називний і кличний відмінки — завжди без прийменника.

Увага! Деякі відмінкові форми іменників бувають си­нонімічними: читати лист — читати листа, пасти ягнят — пасти ягнята.

У нашій мові є група іменників, здебільшого іншомовні слова, що не змінюються ні за відмінками, ні за родами. З іншими словами вони вступають лише в смислові зв’яз­ки. Не відмінюються:

1.                  іншомовні слова з кінцевим голос-

ним: Фелліні, кіно, кашне;

2.                  жіночі прізвища на приголосний та -о: з Оленою Гай­дай, Ользі Собко;

3.                  російські прізвища на -ово, -аго, -их (Дурново, Живаго, Черних);

4.                  абревіатури та складноскорочені слова: (до НАТО, у завкафедрою).

Увага! Чоловічі прізвища на приголосний та -о відмі­нюються: фільм Олександра Довженка; письменника Оле­ся Гончара.