Частини мови: Іменник
Іменникові в мові відводиться особлива роль.
Іменником називається частина
мови, що означає назву предмета й відповідає на питання хто? що? Наприклад: Сергій, чемпіон (х т о?), пісня, дерево (щ о?).
Іменники можуть означати назви людей, тварин та явищ,
ознак, кількостей, дій, процесів (подія,
мороз, синь, одиниця, політ, змагання). З цього
погляду вони поділяються на групи: назви конкретні (дитя,
хліб) й абстрактні (тиша, світ), назви істот (учень,
мати) і неістот (писанка, місяць).
Іменники належать до загальних
або власних. Загальні іменники є узагальненою назвою ряду однорідних
предметів (людей, тварин, речей, явищ). Наприклад: сестра, поле, помилка. Власні іменники — це
назви одиничних предметів (людей, міст, вулиць тощо). Наприклад: Кащенко, Тетяна, Херсон, Карпати.
Кожен іменник має форму одного з трьох родів — чоловічого (сад, батько),
жіночого (криниця, година), середнього (село, становище).
Іменники мають форму числа — однину і множин у (кінь — коні, яблуня — яблуні,
вікно — вікна, успіх
— успіхи).
Іменники можуть виступати в ролі головних і другорядних членів речення.
Наприклад: Людина завжди вірила у щастя. Іменники
найчастіше виступають підметом і додатком.
